18 листопад о 13:58
Продовжуємо розповідати про пам’ятки ювелірного мистецтва туркменського племені теке, оцифровані в межах проєкту «Скарбниця національних спільнот» за підтримки програми House of Europe («Дім Європи»).
У багатьох культурах особливою подією в житті дівчини є весілля. Під час традиційного туркменського весілля проводили багато святкових ритуалів. Важливим для нареченої був обряд заміни дівочої шапочки на жіночий головний убір, прикрашений комплектом виробів зі срібла. Чотири коси дівчини переплітали у дві. На кожну косу родичка нареченого вішала срібні парні підвіски, кінчики кіс з’єднувала ювелірною прикрасою – пластиною у вигляді серця «асик» (у перекладі з туркменської «той, що звисає»).
Накісні підвіски «асик», як і більшість інших туркменських прикрас, були не так прикрасами, як оберегами. Їх наділяли особливими захисними властивостями, спроможними вберегти жінку від хвороб, особливо до й під час вагітності.
«Асик» нареченій дарували родичі нареченого на знак злагоди та любові між майбутнім подружжям. Донині цієї традиції дотримуються в багатьох сім’ях.
У Скарбниці Національного музею історії України зберігаються підвіски «асик», виготовлені наприкінці 19 – початку 20 століття зі срібла, інкрустовані вставкою сердоліка, оздоблені геометричним орнаментом, виконані в ювелірних техніках скань і зернь.
Фото артефактів та інформацію про «асик» українською та англійською мовами ми також розмістили в цифровій базі музею на платформі museum-digital:
