Скарбниця Національного музею історії України в Лаврі
Я тут була безліч разів-як дитина, як школярка, як студентка, як мисткиня, як мама з дітьми, як бабуся з онуками,
як друг музею…
Колись в цьому музеї мої твори виставлялись на персональній виставці.
За десятки років бачила безліч змін в Музеї.
Ще не так давно він називався – Музей історичних коштовностей України.
Надзвичайно цікава історія створення цього музею. Це пов’язано з легендарною Пектораллю, знайденою Борисом Мозолєвским разом з кладом в кургані “Товста Могила” на Дніпропетровщині.
Я чула про це від моєї хрещеної мами в мистецтві Людмили Миколаївни Семикіної.
Вони з Мозолєвским дружили…
… Скільки б разів я не приходила сюди, кожен раз, серед усіх див і скарбів, як магніт, мене притягує Пектораль.
Звісно, в експозиції зараз точна копія, майстерно ювелірно зроблена ще в радянський час кілька десятків років тому. І це правильно, що в вітрині – копія.
Бо найбільші скарби треба зберегти для наступних поколінь.
Колись дуже давно друзі музейники навчили мене відрізняти копію від справжньої…
Але навіть ця копія вже стала історичною і символічною.
Коли мені дуже сумно і на серці біль, від якого нікуди не дітися, тільки вічна краса і унікальна майстерність нагадують, що все колись минає…
Тільки справжнє залишається вічним і дарує енергію творити своє життя, як мистецтво Жити, Творити та дарувати Натхнення світу…
В Музеї зараз основна експозиція скарбів надійно захована. Але Музей працює, проводить дуже цікаві виставки. Експозиція, як завжди, вражає.
А ті прадавні експонати, що виставлені, з’єднують нас в історичних епохах з тими, хто був до нас на нашій землі і хто буде після нас…
І нам є чим пишатися, що зберігати, на що спиратися і що захищати, щоб далі рухатись та створювати.
